Розділи сайту
Продовження подорожі Червоне – Глинівці
Продовження подорожі до Глинівець. За планом проведення екскурсії далі – ШКОЛА! (довгоочікувана і моя мрія). Перейшовши в зазначеному місці дорогу, Раїса Павлівна показала, де був розташований клуб, звернула увагу, що там, де нині збудована школа, стояла церква.
***
Не можна було без смутку і жалю пройти повз Алею Слави, що пролягла вздовж доріжки до школи. Адже у Глинівцях, серед усіх населених пунктів громади, найбільша кількість загиблих у сучасній війні. Віддали шану воїнам хвилиною мовчання. Причому, діти самі запропонували це зробити і враз вишикувалися, схиливши голови – це мене вразило до сліз. Приємно було і те, що, роздивляючись обличчя Героїв, вони впізнавали їх, вигукуючи: “І у нас на Алеї є такий портрет! І такий, і такий, і такий…” Це покоління зростає в реаліях війни і війна вростає в них.
Здивувала всіх паркова зона перед школою: велетенські ясени, старі кремезні берези, стрункі, висаджені, як під лінійку, ялини…
Шкільний гід, Андрій Миколайович, радо зустрів нас на порозі Глинівецького ліцею. Ознайомив з розміщенням класних кімнат, їдальні, бібліотеки. В школі навчається 109 учнів, ті, які перебувають за кордоном, освіту здобувають онлайн.
Привернули увагу вишикувані вряд портрети Героїв-односельців, діти порівнювали з куточком пам’яті у своїй школі.
Цікаво було відвідати класні кімнати: вони оснащені телевізорами, в багатьох є інтерактивні дошки. Мене вразив простір! – як у кімнатах, так і в коридорах ( особливо на другому поверсі).
А ось гуртківці найбільше задоволення отримали від перебування у кабінеті безпеки (знав мудрий вчитель чим заворожити екскурсантів!): передивлялися стенди, муляжі, розпитували вчителя про все. У хлопців велике зацікавлення викликали протигази ( бажаючі поприміряли навіть!), а ось дівчаткам впала в око гарно оформлена зона психологічного розвантаження.
Завершився наш екскурс по школі і вихід з неї через укриття. І що здивувало: спустилися в нього з коридору, а вийшли одразу надвір. ” Укриття слугує і для вихованців дитсадка, які заходять сюди з надвору”, – пояснив нам супроводжуючий.
Виринувши на шкільне подвір’я, щиро подякували Андрію Миколайовичу за захоплюючу подорож по країні знань, зазнімкувалися на фоні школи і подалися далі.
В’їжджаючи у Глинівці (з боку Червоного), бачимо, як ліворуч красуються насадження кленів і лип – завжди милуюся цією місциною. А цього разу милувалася не лише парком, куди нам запропонувала перейти Раїса Павлівна, а й гомоном дітей, які настільки зраділи активному відпочинку! Дерева, що вже ладнаються до зимового спокою, аж стрепенулися від веселого щебетання прибульців. Зашелестіло під ногами опале листя, закружляло золотою хурделицею…
Витративши вже чимало калорій, пішли їх поповнювати – і цей момент врахували дорослі! Господиня приготувалася як належить: чай, смаколики, та й ми не з порожніми руками приїхали. Особливо смакували мандрівники “гарячою Кока- Колою”(кого зацікавило – маю рецепт).🤗
Ще одна локація цікавила екскурсантів – річка! Це вони так думали та, виявляється, (пояснила Раїса Павлівна) зовсім це не річка, а ставок, який то набирається більше водою, то вона спадає. Знову гамір, знову весело! На березі надто спокійно спостерігала за незнайомою юрбою корова. Не абиякий інтерес проявили до неї і діти, їм так хотілося її погладити. При недозволі це зробити, вони обрали “красуню” родзинкою фотозони. А скільки втіхи принесли краєзнавцям найдені ними гриби, що виявилися опеньками!
За всіма радощами нашого відпочинку проґавили відвідування ще одного цікавого об’єкту – дитячого садочка – вихованці полягали спати. Але наші діточки ніскільки не розчарувалися, вони сягнули своєї мрії погратися на майданчику!
Тут необхідно було слідкувати за часом, щоб ще й автобуса не проґавити. Та для цього у нас є Євгенчик – у всі походи він вирушає з туристичним оснащенням: компас, ліхтарик, бінокль. Тож коли вже всі стомлені сиділи на зупинці, Євген стояв у дозорі. Не проґавили!!!
Вийшовши з автобуса у Червоному, гуртківці подякували за проведений час, а ще (не один з них!) запитали: “Коли ми знову кудись поїдемо?!” Я вважаю, що це є найвища оцінка моєї роботи.
Канікулярний день вдався!
=========================
Андрійчук Тетяна Григорівна
(05.11.25)