Розділи сайту
Бачинський Валерій Станіславович: талановитий історик та гарна людина
Починаючи розповідь про Валерія Станіславовича, відразу хочу зазначити, що я був його учнем і він зародив у мені любов до історії. Сам предмет сподобався не відразу, а лише завдяки чудовому методу викладання Валерія Станіславовича.
Пам’ятаю як зараз, іде урок, у класі хлопці щось шепочуть собі та дуркують. Валерій Станіславович починає розповідь про Наполеона. Нам по 14-15 років, в голові футбол та дівчата, який там Наполеон. Проходячи поміж партами, наш шановний вчитель, ненав’язливо та тендітно бере за вушко мене і відпускає, не зупиняючи свою розповідь. Саме тоді я зрозумів, як людина може грамотно поєднувати дисципліну та зацікавити учня. Валерій Станіславович вже тоді був ще той психолог, коли це не було мейнстрімом.
На уроках він ніколи не кричав на учнів, на його обличчі завжди була добра посмішка. Він був наділений якоюсь такою аурою, що це діяло на підсвідомість. Після його чемних зауважень, які були побудовані на відмінному гуморі та філософії, вже не хотілося сперечатися та пропускати матеріал. Я розповідаю своєму синові, що от би тобі такого вчителя…
Відійдемо від моїх спогадів та дізнаємось трошки про особисте життя Валерія Станіславовича. Інформація ексклюзивно надана рідними.
Народився Валерій Станіславович 14 березня 1951 року в селі Котівка, що межує з селищем Червоне. Закінчив 10 класів Червоненської ЗОШ. Батьківська хата була зовсім поруч зі школою, тому з сестрою Мирославою їм було дуже зручно відвідувати заняття. Валерій Станіславович дуже гарно ставився до сестри, готував їй сніданки.
Юний Валерій, був м’якою та компромісною людиною, люблячим сином та турботливим братом, – згадує сестра Мирослава. З дитинства любив музику, грав на баяні. Як і його батько, Валерій Станіславович мав золоті руки, був працьовитим.
Валерій Станіславович закінчив Луцький педінститут, історичний факультет. Рік прослужив у армії. По розподілу був у Ризі, Латвія.
В 1975 році він одружився на вчительці математики – Тетяні. Все життя вони пропрацювали педагогами та виростили двох дітей – Сергія та Лесю, дочекалися онуків.
З 2016 року, після смерті дружини, Валерій Станіславович проживає сам у Червоному. Спілкується з дітьми, які закордоном, вирощує квіти та овочі, виготовляє різноманітні вироби по дереву.
Валерій Станіславович дуже гостинний.
Цей скромний допис, це лише та мала частка, якою я можу віддячити цій людині з великої літери. Міцного здоров’я Валерію Станіславовичу та побільше таких чудових педагогів нашій країні!
З повагою, Антон Булій