Розділи сайту
Червоненські пожежники-рятувальники: безпека громади започаткована Терещенками
Щодня ми прокидаємося зранку, п’ємо каву, поспішаємо на роботу або займаємося побутовими справами. Життя біжить тихою рікою, але ми часто не помічаємо тих, хто охороняє наш спокій. Тих, хто приходить у потрібний час і рятує наші життя, майно та надає впевненості у завтрашньому дні. Сьогодні ми поговоримо про 36-й Державний пожежно-рятувальний пост другого Державного пожежно-рятувального загону селища Червоне.
***
Підіймаючи не раз історичні питання та згадуючи великих особистостей, ми зовсім забули, що є у нашому затишному селищі півтора десятка сміливих і відважних, не побоюсь цього слова, Героїв. Це хлопці, чоловіки, які вже більше століття гасять полум’я, допомагають діставати з халепи тварин та рятують людей під час пошукових операцій. Цей перелік довгий і є багато хороших слів, які можна сказати про наших “бійців невидимого фронту”. За статистикою, ви не дуже полюбляєте читати довгі дописи та статті, але з поваги до роботи рятувальників, прошу, дочитайте до кінця цей матеріал.
***
Перші згадки про пожежну частину починаються за Терещенків. Вона розташовувалась на місці сучасного дитячого садка цукрового заводу. Тодішні технології відповідали своєму часу: пожежу гасили з бочки з водою, яку перевозили на кінному причепі. Керували цим устаткуванням троє чоловіків. Частина обслуговувала селище та прилеглі території, що належали родині Терещенків.
Після Другої світової війни пожежна частина залишилась на цьому ж місці, але була модернізована: отримала три автомобілі ГАЗ-50 та два ЗІЛи. Окрім Червоного, вона також обслуговувала сусідні села.
Легендарний ЗІЛ-131 та його водій Нечепа М.А.
Один із цих ЗІЛів, 131-й, досі є на балансі сучасного пожежно-рятувального посту. Ця машина прославилася тим, що супроводжувала олімпійський вогонь трасою Бердичів-Житомир під час Олімпіади 1980-го року та неодноразово брала участь у ліквідації надзвичайних подій у Чорнобильській зоні відчуження.
Наша техніка та хлопці на ліквідації пожежі торф’яників в зоні відчуження, 2021-й рік
Обов’язково слід згадати ліквідаторів наслідків вибуху на ЧАЕС, зокрема працівників Червоненської пожежної частини: Венгловського Леоніда, Медведєва Олександра, Покотила Пилипа, а також Лободу Олега Григоровича, який досі працює водієм на службі пожежної охорони підрозділу селища Червоне.
Ліквідатор на ЧАЕС, Лобода Олег Григорович
У родині Олега Григоровича також були пожежники, які мали нагороди
Нагороди родини Лободи
У серпні 1987 пожежна частина переїхала на місце колишньої автоколони, де існує й зараз. До нової локації перейшов легендарний 131-й ЗІЛ.
Реконструкція та ремонт ЗІЛ-131
Ще з техніки на балансі є ЗІЛ-133. Перша машина має місткість 2,5 куба води, а друга – до 5-ти кубів (побудована на базі КАМАЗа). Кожна машина оснащена піноутворювачем (ємність 165 літрів), аварійним обладнанням та оснащенням. На базі є ще багато необхідного знаряддя для рятування. Це човен, турнікети для надання домедичної допомоги, спорядження для вивільнення людей після ДТП, кисневі маски, за допомогою яких рятувальники потрапляють у задимлені приміщення та оперативно виконують свою роботу.
Колектив професійної пожежної частини (ППЧ) 42 МНС України, 2007-й рік
Будні ППЧ-42, 2007-й рік
Навчання цивільному захисту, шкільний стадіон, початок 2000-х років
Фото з навчань на заправці цукрового заводу, 2007-й рік
Навчання на газодимозахисників, 2023-й рік
Працівники систематично проходять тактичні навчання та курси підвищення кваліфікації, щоб у сучасному ритмі ефективно надавати допомогу в різних непередбачуваних ситуаціях.
***
Після 2012 року частину перейменували з ППЧ 42 на 36 ППП (професійний пожежний пост). У зв’язку з реорганізацією підрозділів пожежної охорони та виведення працівників зі штату МНС було створено ДСНС України, до складу якого увійшов новосформований підрозділ – 36-й державний пожежно-рятувальний пост. У 2018 році відбулась воєнізація підрозділу.
Пожежники-рятувальники: Нечепа Б.А., Жевак В.Л., Хомченко Г.Г., Полковнійчук О.І.
Станом на 2024 рік штат підрозділу складається з 14 чоловік (серед них 5 учасників бойових дій та один ліквідатор аварії на ЧАЕС).
Нажаль, серед працівників Червоненської пожежної охорони, є двоє загиблих на війні: Стоцький Валерій Васильович та Захарко Юрій (з Андрушівки).
Захарко Юрій
Понад половину працівників складають місцеві мешканці, решта – з Нехворощі, Гальчина та Андрушівки.
Пожежно-рятувальний пост працює у чотири зміни по три людини (пожежний, водій і командир відділення).
У випадку надзвичайних ситуацій прибуває резервний караул.
Як я вже зазначав, сучасний пожежний пост має й рятувальну функцію. Хлопці не лише гасять пожежі, а й виїжджають на виклики для порятунку людей та тварин.
На гарячу лінію 112 звертаються потерпілі, диспетчер визначає географічне місце події та направляє туди рятувальний загін. Пост обслуговує не лише Червоненську ОТГ, але й села трьох сусідніх громад. Часто буває, що за зміну хлопці, усунувши проблеми на одному об’єкті, відразу їдуть на інший. І так, без перерви, цілу добу.
***
Олександр Полковнійчук згадує один цікавий випадок. У серпні 2021 року до них звернулися за допомогою в пошуку зниклої літньої жінки, яка пішла по гриби й не повернулася. Поліція та місцеві мешканці протягом 5 днів шукали її, але безуспішно.
Загін рятувальників Червоненського посту миттєво відреагував на прохання про допомогу. Цілий день хлопці ретельно перевіряли кожен метр території можливого перебування зниклої. Тоді, якраз, йшли дощі, тому було важко знайти хоча б якісь зачіпки. Вже вечоріло, а жодних слідів не було. Проїжджаючи полем, одна з автівок застрягла в багнюці. Рятувальники зупинилися, щоб її витягти, і в цю мить випадково помітили у полі щось червоне. Пішли в тому напрямку, щоб перевірити і знайшли!!! У полі, посеред сої, в холодній калюжі лежала зморена та виснажена бабуся. Вона була мокра до нитки, під пахвою тримала оберемок хмизу, а в долонях, скованих від холоду, насіння сої.. Рятувальники доставили потерпілу до лікарні, де їй надали необхідну допомогу.
Врятована бабуся
Червоненський пожежно-рятувальний пост неодноразово отримував подяки та нагороди за свою діяльність. Також працівники 36 ДПРП регулярно беруть участь в обласних змаганнях серед рятувальників, де зчаста здобувають призові місця.
Змагання з пожежно-прикладного спорту: на фото Лизогубенко Валерій і Полковнійчук Олександр
***
Завершуючи розповідь, наполегливо хочу донести вам думку про те, які вагомі вчинки робить, на перший погляд, непомітна організація. На жаль, люди схильні більше запамʼятовувати негативні моменти у роботі різних служб, хоча причини невдач не завжди повʼязані з діями виконавців.
Думаю кожен житель Червоного, читаючи цю статтю, згадає, скільки разів наші
рятувальники допомагали у вирішенні побутових питань, ліквідовували наслідки стихійного лиха та рятували життя.
Врятоване цуценя
Памʼятаю історію, як місцеві рятувальники на пожежній машині везли в лікарню породіллю. Через надзвичайні опади автомобіль швидкої допомоги застряг в снігових заметах і, навіть, коли його дістали, не міг рухатись далі. Часу було обмаль, тому жінку пересадили в пожежний автомобіль і, не зважаючи на шалену хурделицю та замети, евакуювали до пологового будинку.
Нагорода за врятовану породіль
Згорів будинок культури? А чи знаєте ви, скільки разів до цього рятувальники гасили там полум’я? Три, чотири чи п’ять… Поцікавтесь при нагоді.
Палац Грохольських-Терещенків стоїть досі не лише завдяки тому, що там хтось жив чи живе. Також були підпали і завдяки вчасним та професійним діям пожежників, зараз люди ходять туди на екскурсії.
Вже ліквідована пожежа при вїзді з боку Мошківець в селище Червоне
Мешканці сусідніх сіл, якщо читатимуть цей допис, також згадають добрі руки пожежних рятувальників, які діставали тварин з криниць, лебедів з під криги, відкривали двері, які заклинило, гасили пожежі у хатах з мінімальною шкодою для власників.
Андрушівка, ви на зв’язку? Тоді ви також згадаєте, скільки разів Червоненський пост підставляв вам дружнє плече, як і ви Червоному. І так можна писати без кінця, адже щодня у громаді та поза її межами трапляються надзвичайні події.
ЗІЛ-133, ліквідація загораня сухої трави в селищі Червоне біля вежі “Київстар”
Особисто від себе – низький уклін мужнім чоловікам, які маючи сім’ї та особисте життя, не зважають на власні потреби та на перший план ставлять безпеку та затишок мешканців Червоного і громади! Вважаю життєво необхідним існування такого підрозділу у селищі та бажаю хлопцям міцного здоров’я та сухих рукавів.
=========================
Особиста подяка за наданий матеріал – Полковнійчуку Олександру Івановичу
З повагою, Антон Булій