Розділи сайту
Діджиталізація музею, привітання з днем народження та подяка від селищної ради і мешканців
Напевно, у мене не вистачить слів, щоб описати мій візит до Червоного 13 квітня 2024 року. Це був один з моїх найкращих днів народжень за 42 роки. Усі подробиці далі, приємного читання, мої рідні!
***
Після відвідин музею у “Центрі дозвілля” наприкінці березня 2024 року, та побачивши той величезний пласт безцінного матеріалу – у мене виникла ідея перевести все у “цифру”. Поспілкувавшись з Андрійчук Тетяною Григорівною, було вирішено діяти. Завдяки нашим спільним зусиллям, та ще одного мого знайомого з Києва, було зібрано комп’ютер та сканер для подальшого “оцифрування” музею.
Дату візиту та встановлення техніки я обрав не просто так. На мій день народження для мене одним з найголовніших подарунків – були щасливі очі Тетяни Григорівни, її щира подяка та віра у майбутнє. Те, що безцінні матеріали, які є у музеї, перетворившись у електронний вигляд – залишаться навіки та будуть радувати ще не одне покоління. Також, це вплине на довговічність зберігання оригіналів та легкість доступу до оцифрованого матеріалу з будь-якої точки у світі.
Завітавши до музею 13 квітня, мене привітно зустріла Андрійчук Тетяна Григорівна. Я відразу хотів розпочати встановлення обладнання, взявши з собою відомого місцевого фахівця з комп’ютерної техніки – Олійника Тараса. Але я навіть не підозрював, який прийом мене чекає!
Тетяна Григорівна урочисто нагородила мене від імені селищної ради Подякою, подарувала чудову листівку з авторським привітанням, пригостила смаколиками. Чесно кажучи, я був приємно вражений.
***
Перед візитом до музею, я мав випадкові зустрічі на вулицях Червоного з місцевими мешканцями. Деякі мене впізнавали, деякі дізнавшись хто я (бо багатьом прізвище Булій не відоме, а от коли кажеш Дударчука онук, відразу впізнають), щиро дякували мені за те, що я роблю для селища. Як же це приємно, не передати словами. Для мене щире людське “дякую” – безцінне, пам’ятайте це. Все те, що наша ініціативна група робить за допомогою сайту, несе як та лелека, знання та історію для поколінь. Щиро дякую всім мешканцям, хто вчора та під моїми дописами пишуть теплі слова. Повірте, мене це гіпер мотивує творити для нас усіх!
Повернемося до музею. Після привітання та подяки від “Центру дозвілля” та селищної ради, ми почали облаштовувати “цифровий куточок”. Завдяки Тарасу Олійнику, який майстерно та швидко все налаштував – ми вдихнули сучасність до музею.
У майбутньому, коли буде перескановано та каталогалізовано багато матеріалу, кожен відвідувач зможе переглянути його на комп’ютері. Є ще плани створити віртуальний музей але то вже інша історія.
***
Окремо хотілося б звернутися до відвідувачів. Любі мої, прошу вас з максимальною обережністю та пошаною ставитися до експонатів, що є у музеї. Тетяна Григорівна люб’язно надає доступ до будь-якого матеріалу, але намагайтеся бережливо його переглядати.
Деяким експонатам понад 200-ті років. З кожним дотиком, впливом навколишнього середовища, вони псуються (жовтіють, стають крихкими). Тому, ми вирішили привести це все у “цифру”, щоб людина, яку щось зацікавить на стенді, змогла спокійно переглянути це на комп’ютері.
***
Також, хочу звернутися до юних помічників Тетяни Григорівни. Допомагайте, слухняно виконуйте всі її прохання. Так, десь вам може бути нудно, непросто. Матеріалу багато і на обробку піде не один тиждень, місяць. Але пам’ятайте, ми разом робимо величезну справу для нащадків та нашого улюбленого селища. Коли ви станете дорослими, і один Бог знає, у якому куточку світу опинитесь – завжди зможете згадати про минуле, переглянувши ті матеріали, які ви допомагали зберегти!
***
На завершення, хочу додати: я не очікував, що буде такий позитивний зворотній ефект від діяльності сайту та наших матеріалів! Шановні мої, ви найкращі! Завдяки вам та матеріалам, що ви надаєте, подякам та підтримці – все у нас буде гаразд! Низький уклін всім вам!
—————————————————————–
Особлива подяка
Андрійчук Тетяні Григорівні – за теплий прийом та гарні слова.
Селищній раді – за подяку.
Олійнику Тарасу – за технічну підтримку та те, що боронить нас від ворога.
Курганову Віталію – моєму знайомому з Києва, який надав комп’ютер та монітор.
Моїй дружині, яка возить мене до Червоного вже більше 10 років, хоча сама немає ніякого відношення до селища.
Завжди ваш, Антон Булій