Грабарка: цікава частина Червоного

Місцеві жителі та не тільки, знають про так звану Грабарку. Походження назви, деталі цього “району” селища – про це піде мова у даному матеріалі.

Ще з дитинства я ставив собі запитання, чому саме Грабарка? Пам’ятаю, як мій друг привіз мене у середині 90-х туди вперше на риболовлю. Вже з перших хвилин мене вразив ставок своєю щедрістю на рибу. Це був невеличкий карась, не більше долоні, але клював один за одним.

В подальшому, я вже сам їздив до того ставу на велосипеді і насолоджувався риболовлею. Були такі вдалі дні, що рахував у садку до сотні карасиків, а далі вже збирався додому.
Гарна місцина, острівець посередині у вигляді серця, щедра на рибу водойма – все це мені запало в душу з дитинства.

Але чому Грабарка?

За часів сучасності, на місці теперішнього ставка, почали викопувати та добувати чорнозем тим самим завдяки джерелам та притокам, які йшли полями від цукрового заводу – на місці видобутку наповнився ставок. Робітників називали грабарями, а возики та вагонетки, якими вони переміщали грунт – грабарками. Так і закріпилась назва за ставком та місциною.

Сам ставок завжди був неглибокий. Півтора – два метри максимум. У посушливе літо взагалі його можна перейти було по груди увесь.

Десь до 2015го року став був безхозний. Потім громада почистила його, зарибила, облаштували вимостки для риболовлі. Так став перетворився у громадський об’єкт, де люди періодично доглядають за ним та поповнюють запас риби.

Приїжджаючи до Червоного і потрапляючи на риболовлю, отримую задоволення, хоча вже немає того скаженого кльову карасиків. Зараз там запускають коропа, товстолоба. Місцеві активісти дуже чемні і, навіть якщо ти не у спілці, дають спокійно половити. Що ще раз доводить – люди у селі добріші та простіші у гарному розуміння цього слова.

На розвиток сайту

Антон Булій