Розділи сайту
Історія існування свиноферми, тваринницької ферми відділку ім. Рози Люксембург Червоненського бурякорадгоспу
Написавши стільки матеріалу, буде неправильно, не згадати про потужне виробниче господарство ім. Рози Люксембург. У народі – “Роза”. Цей комплекс ферм та інших відділків сміливо можна поставити на один рівень з цукровим та спиртовим заводами.
На головному фото: колектив доярок у “літньому таборі”
***
Завчасно прохання до мешканців: якщо у статті захочете щось доповнити, або коригувати – пишіть у коментарях.
Заснування
Точної дати заснування, на жаль, не вдалося дізнатися, але ще до Другої світової війни на місці “Рози” були теплиці. Я розпочну розповідь вже з післявоєнних часів, коли були збудовані основні об’єкти комплексу.
Приблизна дата, 1950-ті роки.
Поля
Між корівником та свинофермою, були поля. Там вирощували різні види кормів для тварин: кукурудзу, люцерну, “мішанку”, кормовий буряк, зерно, яке навіть здавали у держустанови.
Підготовка до сівби
Збір урожаю
Тоді були збудовані свиноферма, тваринницька ферма та між ними знаходилось поле для висадки сільгоспкультур.
Посадка “висадків” цукрових буряків
Струтовський Юрій, комбайнер
Також, була велика тракторна бригада з комбайнами, близько 20-ти тракторів, сіялки.
Хмелівський, Недашківський, Длугаш – механізатори радгоспу
Сама “Роза” займала величезну територію і розкинулася від свиноферми, що біля адмінбудівлі аж до Польового току, де були корівники.
Козел Борис, передовий механізатор
У адмінбудівлі знаходився керівник господарства – Гоцківський Михайло Костянтинович, бухгалтерія та інший адміністративний персонал.
***
Молочна ферма (тваринницька)
Колектив тваринницької ферми вітають з Новим роком
***
Молочна ферма, де тримали корів, налічувала 4 великих будівлі та ще кам’яний будинок, побудований Терещенком.
В тій будівлі вирощували суто телят. Архітектура була незвичайна, з вікнами на стелі. На 80-роки молочна ферма налічувала близько 800-та голів рогатої худоби.
Колектив доярок у “літньому таборі”
Передовики змагань відділку “Рози”
На літо корів переводили у “літній табір” під накриттям. Згодом, усучаснювався процес контролю надоїв та селекції худоби.
Жінки з бригади полеводів
Завдяки цьому, Червоненська тваринницька ферма часто займала перші місця у районі.
Марусич Раїса, доярка
Доходило до того, що за один надій, одна машина молоковозу не могла забрати все молоко і доводилося брати додатковий транспорт.
Віктор Марусич, зав. тваринницької ферми
Молоковози були на 1800 літрів, а за один надій виходило 2500 літрів. Біля Польового току був дитячий садочок, будинок культури, будувалося житло для працівників.
Електро-висушувальна машина
Так серед поля виросло ціле господарство з виробничими та житловими приміщеннями. Штат працівників у період 80-90-х років складався, приблизно, з 45-ти людей.
Свиноферма
Таміла Рибачук – доярка та Чугаєвська Олена Миколаївна – у майбутньому – зав. свинофермою
***
Свиноферма налічувала декілька свинарників. Також, поблизу розташовувався маточник, де народжувалися поросята. Територія була заасфальтована, був сучасний водопровід.
Юрій Дятлов, фуражир
Умови були достойні. Кожній свиноматці з її приплодом – окрема клітка, тепла підлога з підігрівом та обігріваючою лампою. Були відгодівники, звідки згодом брали свиней на м’ясо. Вони налічували близько 500-та голів.
Калінчук Володимир, бригадир свиноферми
Були електрифіковані лінії годівництва. Свиноферма вирощувала спеціальні м’ясні породи, на яких прошарок сала був малий. Як згадують працівники, ці свині були дуже прудкі і їх важко було завантажити на машину.
Колектив механізаторів
На свинофермі знаходилося приміщення для забою худоби. Але воно було невеликих розмірів. Основні партії забирали по плановому розподілу на м’ясокомбінат у Бердичів.
Тимошенко Анатолій, бригадир тракторної бригади
Також, молочні та м’ясні продукти експортували до Житомира, Бердичева. Окрім того, “Роза” забезпечувала потреби Червоненського ковбасного цеху.
Кулачок Валентин, коваль
Проіснувала “Роза”, як і більшість підприємств Червоного, до початку 2000-х років.
Підприємство часто отримувало відзнаку “Червоного прапору” за Радянських часів, робітники – нагороди за досягнення.
Шкода, що станом на 2024-й рік, від такого величезного об’єкту не лишилося ні цеглини…
***
Особлива подяка за спогади – Чугаєвській Олені Миколаївні.
За надання рідкісних світлин – Андрійчук Тетяні Григорівні.