Розділи сайту
Марищенко Ярослав Семенович: письменник та краєзнавець з Червоного
Цей матеріал я вирішив підготувати не просто так. Ярослав Семенович, приділяючи увагу мешканцям Червоного, зовсім мало розповідає про себе. З офіційних джерел лише відомі його творчі досягнення але немає нічого про особисте життя. Стаття буде наповнена цікавими фактами з біографії Ярослава Семеновича та іншими цікавими подіями, що відбувалися у його житті.
Новий рік у школі, 1967
Народився Ярослав Семенович 3-го листопада 1950 року у селищі Червоне. У 1957 році пішов до школи, яка була розташована у клубі цукрового заводу. Далі продовжив навчання у «погорілій школі» біля теперішньої пошти. В старших класах навчався у школі напроти селищної ради, а згодом, перевівся та закінчив навчання у новозбудованій 1962-го року школі. З 9-го класу підробляв на цукровому заводі та після закінчення школи – продовжив працювати там. Працював електролебідчиком. З 1965 року, почав друкуватися у районній газеті. Писав нотатки, статті та етюди. Проживав Ярослав Семенович в центрі містечка, за селищною радою.
У 1968-1971 роках служив в армії. Прослуживши 6 місяців, поступив у Харківське училище МВС, але з власних поглядів вирішив не продовжувати навчання та повернувся до армії. Службу продовжив у Молдавії.
Марищенко, брати Владімирові, Кособуцький Віктор та прибалтієць
У 1972 році, повернувшись до Червоного, Ярослав Семенович пропрацював кілька місяців на цукровому заводі та поїхав до знайомих у Одесу. Там він влаштувався у Одеський морський порт. Пройшов курси машиністів портових кранів, пропрацював рік. У 1973 році став членом бюро райкому. Поступив в Одеський університет ім. І.І. Мечнікова, провчився 7 місяців, не продовжив навчання в зв’язку з відрядженням.
БАМ, 1974 рік
Після Одеси потрапив до загону по будівництву БАМ у місто Усть-Кут. Туди запросив товаришів з Червоного, де пропрацював півтора роки. Будували просіки, мости. Був бригадиром. Писав вірші але не афішуючи це серед знайомих.
Житомир, 1978 рік
З 1976 року по нинішній час (2024 рік) Марищенко Ярослав Семенович проживає у Житомирі. Пішов працювати у «Житомиргаз», де пропрацював до 2010 року. Займав посаду бригадира. Наприкінці 70-х років закінчив «Житомирський автомобільно-дорожній технікум».Паралельно працював у кооперативі та у групі обліку. Спілкувався з письменниками, але також не афішував це. «Писав у шухляду» – зі слів Ярослава Семеновича. З 2010 року, пішов на пенсію, де й почалася плідна авторська робота.
За більш ніж 14 років, Ярослав Семенович написав багато книжок, такі як:
«Музика білих метеликів» (2010); «Смак наших буднів» (2010); «Що найліпше в світі нам» (2011); «Між небом і землею» (2012); «Паралель» (2013); «Карма» (2014); «Екзосфера» (2014); «Пекельними дорогами» (2015); «Східний фронт» (2016); «Україна у війні» (2017); «Доба нескорених: поступ нації» (2020); «Левків: довіку не забути» (2020); «Героїчний чин посланців волі» (2021); «Червоне і Малі Мошківці поєднані навіки» (2022).
Лауреат фестивалю «Розстріляна молодість» – 2013 рік, перше місце у номінації «Урок прози» – 2014 рік. Книга «Східний фронт» здобула нагороду «Краща книга року» на щорічному обласному конкурсі Житомирщини.
За вагомі творчі здобутки став лауреатом конкурсу імені Василя Земляка. У 2018 році отримав Всеукраїнську премію ім. Івана Огнієнка у галузі літератури. Здобув літературну премію ім. Павла Ящука у 2021 році. Багато книжок Ярослава Семеновича займали перше місце на щорічному конкурсі «Краща книга року», заснованому Житомирською обласною державною адміністрацією і Житомирською обласною радою.
Особисто від мене, величезна подяка та шана Ярославу Семеновичу за його книжку про Червоне та Малі Мошківці. Саме з неї я дізнався про його творчість. Чудовий автор, різностороння людина та приємний співрозмовник. До цього ж, глибинний краєзнавець свого краю та батьківщини! У Ярослава Семеновича ще багато проектів та ідей. Побажаємо йому здоров’я та натхнення!
Для бажаючих придбати книги Ярослава Семеновича, звертайтесь через форму зворотнього зв’язку.
Антон Булій