Підбиваємо підсумки роботи сайту за півроку: роздуми та плани на майбутнє

Рослинам потрібне сонце, людині їжа, митцеві – аудиторія, яка буде зацікавлена у його творчості. У Всесвіті як не крути, все живиться енергією для своєї життєдіяльності та руху.

***

Півроку – це вже той немалий термін, за який можна зробити певні підсумки та розставити всі крапки над “і”. Щодня, починаючи з березня 2024 року, я моніторю статистику по створенному з нуля сайту. Аналізую відвідуваність, які розділи переглядають частіше, а які ні.

Дивлюся географію користувачів, яка у нас доволі широка. Так, окрім України, нас відвідують США, Польща, Німеччина та інші великі країни.

За півроку ми маємо під 70 000 відвідин різних сторінок сайту. Я періодично влаштовую опитування, коли бачу, що десь йде зниження активності. Запитую у вас, що було би цікавіше.

Пропоную різні конкурси, допомогу у розвитку молоді, різні формати матеріалів, які розраховані на аудиторію від школярів до більш старших людей.

Дякуючи сприянню сільського голови, знімаю для вас селище з висоти пташиного польоту. Пропонував навіть озвучити усі статті на сайті, щоб люди з поганим зором могли прослухати як аудіокнигу (ця пропозиція взагалі не отримала ніякої реакції). Це я до чого?

***

Любі мої, все що я описав вище, робиться виключно на моєму інтузіазмі та безмежній любові до Червоного. Завдяки невеликій групі краєзнавців, ми це все робимо для того, щоб ви та ваші діти, онуки, покоління – змогли доторкнутися до історичних фактів, які з часом прослизають як пісок крізь пальці і губляться у небутті. Історія, вона як людина, поки про неї пам’ятають, вона живе. Не хочу хвалитися та додавати пафосу, казати як все непросто на перший погляд у статтях, роликах та іншому, але коротко розповім процес створення.

 

Стаття

Написання статті займає, приблизно, 2-4 тижні. Збирається матеріал по людях, які пам’ятають про подію, об’єкт чи людину. Я особисто дзвоню, записую повноцінне інтерв’ю, яке зазвичай триває до години. Паралельно, шукаю підходящі світлини до матеріалу. Обробляю ці світлини у нейромережах, щоб мали пристойну якість. Потім, прослуховуючи аудіозапис, пишу статтю. Додаю світлини, розміщую на сайті. Закидаю у Google в ручному режимі до індексації, щоб наш матеріал вже через добу прочитав весь світ, а не через місяць, рік, поки Google сам не віднайде його.

 

Відео

Коротенькі відео з дрону, які тривають від хвилини до трьох, займають місяць мого часу. Це домовленість з керуючими органами самоврядування, приїзд з Києва до Червоного, процес зйомки до 3-4 годин. Потім, я обираю кращі кадри зйомки, компоную їх у ролик. До речі, та якість, яку я намагаюся для вас завжди робити, є рівня телевізійних каналів, які періодично до мене зверталися до війни (ТЕТ, Київ та інші).

 

Світлини

Світлини. “Звичайні” світлини. Також, приїжджаючи на декілька годин до Червоного, я завжди знаходжу час, щоб пройтися та віднайти той ракурс, який вас зацікавить. Коротко формую якусь цікаву (як мені здається) історію до кожного знімку.

 

Соцмережі

Окрім сайту, я намагаюся розвивати й соцмережі. Це не просто моя забаганка, це сучасний підхід для просування та популяризації будь-якого контенту чи продукту. Ось тут, у нас з вами, найбільша проблема. Я розумію, що у переважної більшості місцевих з месенджерів – вайбер, але вайбер не дає таких технологічних можливостей, як той же телеграм чи інстаграм, чи YouTube.

***

Підсумки

З самого початку, я казав і кажу це знову, сайт Червоного – історичний куточок, віртуальний музей нашого селища, який наповнений ексклюзивними матеріалами, яких немає ніде в Інтернеті. Я щодня прокидаюся і засинаю з думкою: а що нового у подальшому зроблю для вас?

Вертаючись до початку нашої розмови, я вам нагадаю про енергію, яка потрібна для будь-чого у Всесвіті. Так от, енергією для мене – є ваша активність та небайдужість до всього, що стосується Червоного. На початку, була позитивна динаміка, багато дописів, реакцій. З часом, рівень матеріалу не погіршився, а навпаки – отримав різноманітне забарвлення. Я не раз у вас запитував, що вам цікавіше, де і як краще читати матеріали. Що я отримував – це 10-15 людей, які голосували, що все “ок”. Чим далі, тим меньше реакцій, обговорення матеріалів. Скажу вам відверто, я не Юрій Петриченко і 12 років тримати сайт заради сайту не буду. Та й рівень контенту на новому ресурсі, на відміну від старого сайту, значно якісніший. Якщо так і далі піде, буду змушений заморозити свою діяльність у цьому напрямку. Коли ти летиш як на крилах до Червоного, щоб відзняти щось цікаве, викладаєш, а продаж картоплі чи оренда трактора або розклад руху автобусів привертає більше уваги – опускаються руки.

Я намагаюся охопити своїми матеріалами всю вікову гілку Червоного. Фрази “не на часі”, “зараз війна”, “городи” – це не сюди. Я бачу, як громада активно гортає сторінки Інтернету, у більшості гаджети завжди під рукою. Невже вам важко зробити допис до матеріалу, який вас зацікавив або просто тицьнути йому вподобайку? Окрім того, що це буде приємно мені та команді краєзнавців, це ще й впливає на просування контенту у Інтернеті. У селищі проживає далеко за 2000 людей зараз, а скільки за кордоном нас читає. Телеграм, інстаграм та YouTube – мають 236/49/41 підписників. Це меньше 10% від читачів та мешканців.

***

Любі мої, давайте щось думати, бо так далеко ми не підемо, зрозумійте мене правильно. Не кожне село/селище та навіть місто має власний, повноцінний сайт. Чекатиму на ваші коментарі, роздуми, поради. Всіх обіймаю та сподіваюся, що мої слова пробудять конструктивну дискусію та покращать ситуацію.

 

З надією на конструктив, Антон Булій