Сторожук Олександр Васильович: Заслужений вчитель України

В Андрушівському районі, що на лівому березі річки Гуйви (притоки Тетерева), розкинулося невеличке село Камені. Живописна природа, краса тихоплинної Гуйви та довколишнього лісу викликають захоплення. Тут 14 серпня 1930 року народився Олександр.

Батьки працювали у сільгоспартілі. У сім’ї завжди панував лад та мир, тут знали ціну хлібові. У селі була початкова школа, яку Олександр закінчив на початку Другої світової війни. Батько пішов на фронт, а повернувся тяжко пораненим і контуженим. нелегким було життя в повоєнні часи, але гуртом легше було долати труднощі.

Одразу ж після звільнення Андрушівського району від німецьких фашистів, Олександр продовжив навчання у семирічній школі сусіднього села Мала П’ятигірка. Вчився на “відмінно”, багато читав. Закінчив школу в 1946 році і зразу ж поступив до Бердичівського педучилища, яке закінчив у 1950-му. Мрія здійснилась. На руках було призначення вчителя початкових класів у Вербівську семирічну школу Ружинського району. Тут працював до призову в армію.

Після звільнення у запас працював учителем історії у Малонізгурецькій восьмирічній школі Ружинського району. Весь вільний час віддавав позакласній роботі з дітьми. На цей час Олександр Васильович уже усвідомив, що успіх кожної справи залежить від головної життєвої істини -людина повинна відповідати за все, що робить. За все, що говорить. Розуміти все, боротись за свої ідеали.

З 1954 року по 1960 рік Олександр Васильович працював учителем біології, виробничого навчання та початкової військової підготовки в Городківській середній школі Андрушівського району. Паралельно навчався в Одеському державному університеті ім. Мечнікова, який закінчив за спеціальністю “Фізіологія людини і тварини”. Був призначений директором Малоп’ятигірської школи, а невдовзі – Червоненської середньої школи – однієї із найбільших в Андрушівському районі, яку очолював до 1998-го року.

Прийшовши у Червоне в 1961 році, прийняв старенькі хатки – приміщення класів, а під забудову сучасної школи було закладено фундамент. За роки його директорства школа оновилася. З’явилися чудові будівлі: простора їдальня, зручний спортзал, приміщення інтернату. Останній був призначений для проживання учнів з сусідніх сіл: Красівки, Бровок-2, Кукільні, Никоновки. Нині те приміщення перелаштовано для навчання учнів молодших класів. Також зібрано чудову бібліотеку, створено музей.

Олександр Васильович піклувався про кожного учня, як про власну дитину. Саме тому довелося переступити чимало порогів, щоб у школі завжди було тепло, щоб були підручники, відповідні програми.

Щоправда, в середині 70-х довелося попрацювати трохи і завідуючим Андрушівським районним відділом народної освіти. Був одним з ініціаторів кабінетної системи навчання. Приділяв дуже велику увагу самоосвіті вчителів, роботі методичних об’єднань у школі.

Олександр Васильович Сторожук нагороджений урядовими нагородами: медалями “За трудову доблесть”, “За доблесну працю”, а в 1974 році Указом Президії Верховної Ради Української РСР йому було присвоєно звання Заслуженного вчителя.

Олександр Васильович мав дружину Раїсу, яка також викладала у Червінській школі та двох дітей – Людмилу та Сергія.

Своїм ідеалом завжди вважав людину глибокої внутрішньої і зовнішньої культури, людину ерудовану, яка вміє поєднати свої знання зі справою служіння народу.

Таким був і сам Олександр Васильович, таким завжди хотів бачити своїх послідовників на терені народної освіти.

Помер 29 жовтня 2001 року. Похований на Червоненському кладовищі.

Використаний матеріал: Н. Данильчук, К. Волинко

На розвиток сайту

Антон Булій