Люби і знай свій край: село Великі Мошківці

Пізнати свій край учасники гуртка “Краєзнавство і туризм” вирушили сьогодні до села Великі Мошківці, яке входить до складу нашої громади.

Першими, хто зустрів нас у цьому населеному пункті, були лелеки, молоді лелеченята, що сиділи в гнізді і виглядали своїх батьків.

Ми з ними радо привіталися і попрямували бруківкою(багато хто з туристів ступав по такому шляху вперше) в напрямку бібліотеки.

Там на нас чекала Руслана Миколаївна Кузьменко, мама і дружина військових, які з перших днів повномасштабної війни стоять на захисті Батьківщини. В приміщенні бібліотеки знаходиться світлиця, де зібрано чимало старожитностей – з ними із захопленням познайомилися екскурсанти. На книжкових полицях діти відшукали книжки, які є і в нашій бібліотеці – це було дуже приємно.

Далі ми попрямували до клубу, але спочатку підійшли до недіючої школи, яка так сумує за учнями, що покинули її ще 2014року. А слугувала вона освітнім закладом понад півтора століття…

Зате культурний заклад зустрів нас своєю ошатністю, затишком, приємною прохолодою. Він послужив для кожного справжнім місцем відпочинку: хто вмостився на зручних м’яких стільцях і став глядачем, хто вмить перетворився на артистів, заволодівши справжньою сценою, хто став музикантом унікального українського іструменту – бандури, яка скромно довгий час стояла в куточку імітованої селянської хати з піччю, мисником, та різним реманентом. Ось і ознайомилися з призначенням та діями прялки, ступи, серпа, ціпа, рогачів…

З великим захопленням гуртківці розглядали поробки, виготовлені вихованцями дитячого садка, який нині, на жаль, не працює.

Руслана Миколаївна розповіла нам історію села, яке вдавнину називалося селище Озоряне, бо розміщувалося між декількома озерами.

І, як годиться, у кожній українській хаті – частування: холодні напої та різні смаколики чекали на гостей!

На зворотному шляху зупинилися ще біля одної цікавинки для сучасності – старенька хата з віконницями.

Ми вдячні господині за теплий прийом!

===============