Розділи сайту
Принади весняного Червоного
Матінка-Земля у свій День зустріла гуртківців гурка “Краєзнавство і туризм ” ласкавим сонечком на просторах Червоненського парку, який є Пам’яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення. Ось і об’єднали ми ці дві теми: спочатку поговорили про наш спільний дім – Землю. Звернули увагу на її збереження, провели невеличку вікторину.
***
А далі, ознайомившись з історією створення парку, який налічує близько 200 років існування, відправилися пізнавати його принади.
Почали з липової алеї: вона покрита зелено-жовтим килимом пшінки, яглиці, але липи ще “напівсонні”.
Ознайомилися з цілющими властивостями яглиці.
На декоративному пагорбі звернули увагу на цвітіння аличі: тільки нижні гілочки заквітчені (ті, що були під снігом), а все деревце без цвіту.
Перейшовши через місток, що розділяє верхнє і нижнє озеро, добираємося до самого загадкового дерева старовинного парку – це сосна чорна австрійська, яку дехто приймає за кедр. Вона, красуня, одна тут така, проживаючи у другому тисячолітті свого існування. Скільки ж могла б вона відкрити таємниць… Тож і нашіптувала нам щось шелестом своїх довгих темно-зелених хвоїнок, які високо-високо густо розмістилися на гілках.
Діти з захопленням розглядали красуню, збирали шишки, які значно більші за звичайні, розглядали опалу торішню хвою.
Парк повільно прокидається від зимового сну: більшість дерев ще стоять напівголі або голі. Окрасою його є верби, які кучеравляться своїм довгим плакучим віттям.
Квітнуть клени.
Неохоче розпускаються каштани.
Зате різнобарв’ям милують око поляни, на яких , немов намистинки, розсипалися маргаритки.
Духмяним ароматом приворожують фіалки – білі, голубі, фіолетові – між якими ще подекуди цвіте гусяча цибулька.
Весняний парк насичений жовтим кольором квіток: це і та ж гусяча цибулька, і пшінка, і анемона, яка щороку все більше розкидається жовтими ніжними острівками.
Подекуди зацвітає кульбаба, яка незабаром покриє поляни суцільними сонячними барвами.
Приємно те, що краєзнавчики самі звернули увагу на те, як в багатьох місцях проросли молоденькі каштани і клени.
Спостережливі краєзнавці помітили дупло у старій вербі і вирішили, що там живуть дятли. А й справді, дятли видовбують саме такі гнізда.
Справжньою несподіванкою стало спостереження за лелекою, який по-господарськи ходив низиною парку( до речі, і в тому році на тих місцях я спостерігала за ним). Він дозволив дітям досить близько підійти до нього, а наш юний слідопит Євгенчик відшукав навіть його пір’їну!
Цікавою справою зайнялися дівчатка Єва та Евеліна: з бобів гледичії вони видобули насіння – проекспериментуємо вирощування дерева з насіння.
Після традиційного перекусу, яким ми підтримали Великодні звичаї, краєзнавці виявили бажання зробити світлину на фотозоні парку.
Повертаючись з такої насиченої позитивом подорожі, ніби чекала на мене ще одна приємність – зграя красенів-лебедів на заводському ставу. Це неперевершено! Які ж вони горді, дружні, милі…
Вкотре переконуємося в тому, яким чудовим є наш рідний край, наше улюблене ЧЕРВОНЕ!!!
***
Бажаючих ( дітей і дорослих) дізнатися більше про наш край та його відомих особистостей, перебувати в гармонії із природою, відвідувати цікаві місця, ЗАПРОШУЮ до нашої спільноти!
==========================
Звертайтеся: 0679878426, Тетяна Григорівна Андрійчук.
Дякуємо воїнам ЗСУ за можливість проведення часу!