Вітання Червоненському ліцею з Днем працівників освіти

Шановні мої вчителі, друзі та знайомі, які несли та несуть у цей світ таку гарну справу, як передавання знань від покоління до покоління. Хочу привітати кожного з Вас особисто. Потиснути руку, обійняти. Коли я був дитиною, не міг збагнути у повній мірі, які Ви важливі для соціуму. Ви його будуєте та завдяки Вам, кращим фахівцям своєї справи – я мрію, щоб Україна була самою освіченою державою у світі.

Бажаю Вам педагогічної витримки, незважаючи на сучасну молодь, яку все важче зацікавити Шевченком чи Ларисою Петрівною Косач. Запалюйте вогники пізнання попри все. Вам зараз важче це робити тому, що в Україні війна, але я вірю – люди Вашого фаху, то є покликання на генетичному рівні і все у Вас вийде.

Молоді бажаю: хлопці та дівчата, у свої 42 роки я вже чітко усвідомлюю, що той базис, який дала мені школа, ВНЗ – то є безцінний багаж! Без нього, ми всі як сліпі кошенята у цьому житті. Тому, незважаючи на часте бажання слухати на уроці в навушнику музику, загуглити домашнє завдання або запитати у чату GPT, прислухайтеся до того, що каже вчитель. Спливуть роки, і Ви зрозумієте, що я був правий. На жаль, згадуючи себе тоді, я у повній мірі не усвідомлював важливості навчання, хоча був відмінником до 7-го класу. Моя мати та дядько висіли на дошці пошани, закінчили Червоненську школу із золотою медаллю.

За своє дитинство я змінив 3 школи, але у Червоненській навчався довше за інші, 6 років. Кожного вчителя згадую з теплотою, деяких виділив у своїх статтях. Раджу Вам прочитати їх, можливо, вони надихнуть цінувати це зараз, онлайн, поки ці вчителі поруч на відстані витягнутої руки. Пам’ятайте, вчителі роблять все за для Вашого майбутнього. Наша школа, а нині ліцей, не просто так виховав стільки відомих особистостей, які прославляли та прославляють Україну й нині.

Іщук Ліні Миколаївні та педколективу – бажаю сил та здоров’я!

Щиро ваш, Антон Булій.