Місцеві водойми Червоного: риболовля та відпочинок

Селище Червоне має розкішну кількість водойм як всередині, так і на окраїнах. Кожне озеро чи річка має свою історію, характер та відмінності. Про це і піде мова у матеріалі, грунтуючись на моєму особистому досвіді та мешканців селища.

Відразу хочу конкретизувати, що деякі особливості будуть перепліталися з минулим та теперішнім. Звичайно, плин часу корегує все на світі, водойми не є виключенням.

 

***

Ще з дитинства мені, як юному рибалці, водойми Червоного були цікаві перш за все – наповненням риби. З самого початку, я методом спроб та експериментів відвідував усі можливі річки та озера на місцевості.

 

Пустоха (став спиртового заводу)

З 1993 року я розпочав рибалити саме на заводському ставку, оскільки туди частіше за все ходив мій “вчитель” – дядько Шура. Арсенал моїх снастей на початку обмежувався лише вудкою. 

Як кажуть досвідчені рибалки: кожен починає з неї та закінчує риболовний вік.

Найбільш уловистими місцями на “дамбі” була “друга ринва” на сторону середнього ставу. Перетікаючи, вода між ставками робила течію та плесо, де було велике різноманіття риби: окунь, карась, линок та навіть короп. Саме тоді я чув від старших кумедну легенду, що коли рибалка заходить у забродах по груди, короп це бачить та розганяючись б’є під дих. Тоді воно здавалося реалістичним, як для дитини.

Це було моє перше місце риболовлі. Довгий час, аж до самого від’їзду, воно залишалося найулюбленішим. Накопавши з вечора хробаків у мого товариша, на світанку я вже закидав вудку на те плесо. Приходив дуже рано, люблю рибалити сам, без компанії та щоб місце було вільне. В цьому був певний адреналін, який зберігся і у дорослому віці. Ставок мене щедро нагороджував карасями. 

На сторону ж самого заводського ставу, то там брав краснопір та карасик з берега. Коли у мене з’явився човен, риболовля заграла іншими фарбами. Тепер в прилові був линок, моя улюблена риба. Кажуть: м’ясо линина та свинина – саме найкраще. Це була така у нас рибацька приказка.

Як і багато хто, ми з дядьком ставили сітки та “заборчики” на ставку. Що саме цікаве, тоді, риби вистачало всім. Пам’ятаю, які лапті я виймав з сіток. Спиртовий завод іноді скидав якісь хімікати у водойму, від чого підіймалися велетні з глибини. Товстолоби, коропи по 10-20 кілограмів лізли в сітки. 

Згадую як зараз: пливемо перевірити сітку 30-ти метрову, підпливаємо з дядьком, а початку не видно. Пливемо далі, бачимо, вся сітка намотана і стоїть у воді щось здорове. То був знесилений короп на 16 кг, сама більша риба, яку я ловив будь-чим. Свіжували того коропа сокирою, бо хребет був як у динозавра, а луска – як рубль залізний.

Ставок сьогодення, на жаль, не може особливо похвалитися рибою. Приїжджаючи щороку та випливаючи, окрім краснопіра нічого не клює. Товариш ловить щуку, але розмір не радує. Також, бачу встановлені сітки. Пропливаючи повз, поглядом професіонала констатую – стоять пусті, жоден поплавок не грає, а ті що глибинні – без змінної геометрії. Чи то щорічний спад води, чи виснаження водойми так впливає, можна лише здогадуватися.

 

Середній став

Про середній став вище я згадував.

Саме про плесо, розташоване на роздільному перешийку між заводським та середнім. Ще з цікавих місць там були віконечка, у напрямку заводу. Брав солідний карась.

Випливав на “середній” я рідко, бо човни стояли на іншому боці. Особливих трофеїв не було. Взимку  збиралися рибалки на прогалину з теплої води від заводу, де банальним підсаком ловили краснопір та карася. Ставили павуки. 

На початку статті я не вказав, що зовсім не люблю зимову рибалку. Мені воно холодно та незручно. А так, на середньому та заводському ставку, колеги непогано відловлювалися у ті часи. 

 

Грабарка

Цей диво-став мені порадив мій товариш. Приїхали вперше туди з самого ранку, на мотоциклі. У мене був шок, бо я їхав у колясці без шолому та захисного скла. Думав, голова відлетить але пронесло. Компенсацією був гарний улов. Тоді вперше я застосував “перемет” або закидушку. Було 8 гачків, чіплялося по 2-3 карасика за раз. Клювали як скажені. Душу відвів у дитинстві по повній на Грабарці.

Зараз ставок у громаді, запущений короп, товстолоб. Буваю там часто влітку, але похвалитися немає чим. Чи то не везе, чи ще щось.

 

Кам’яний кар’єр

Хто б що не казав про відношення його до Криловецького лісу, а для мене він є часткою Червоного. На кар’єр в дитинстві, та й зараз, ми їздили купатися, відпочивати. Риба ще у 90-ті особливо не балувала рибаків на водоймі. Так, водився трофейний карась, короп але у порівнянні з іншими ставками, кар’єр був кращий для відпочинку. 

На даний момент з риболовлею там взагалі глухо. Одна мілка краснопірка та черепахи. Кар’єр мілішає, кропивка захоплює водойму. Ще є місця для купання, але що буде років через 5-7 можна лише здогадуватися.

 

Ставки біля бані

Почав рибалити тут, коли ще не зробили “запрєтку”. Клював карась на долоню. Ставок був мілкий, ми з дядьком на УАЗіку проїжджали його навпростець. Згодом, коли цукровий завод зарибив його та розділив, ми іноді ловили там. Адреналін був ще той. Пам’ятаю, як було достатньо 3 метра жилки, грузило та гачок. Наживкою була серцевина від ромашки. В перші роки там було настільки багато риби, що вона клювала навіть на це. Оскільки ловити було заборонено, то ми не зловживали. 

Одного року, була морозна зима та задихнулося багато риби. Потім ставок зробили відкритим для риболовлі. Але, після спускання вже було не цікаво. 

По вулиці Шевченка, на дальній долі розподілу вікон біля бані, ще й досі можна спіймати карасиків, але товстолоба та трофеїв давно не бачили місцеві рибалки.

 

Озеро в парку 

Ця красива водойма мала за мого дитинства багато легенд та різних випадків. Щороку відмічали Івана Купала на ньому. 

Риболовля у 90-ті характеризувала озеро наявністю трофейного коропа. Зараз лише краснопір та маленькі карасики. Наскільки мені відомо, ставок штучно наповнюють у посушливий період.

Гарне місце для відпочинку з урахуванням реконструкції, але для риболовлі – слабеньке.

 

Кар’єр за вулицею Кооперативною

На околиці Червоного є кар’єр. В дитинстві ми там будували халабуди, набирали кришталеву воду, варили уху. По риболовлі місцина не дуже, а по відпочинку була гарна.

Зараз все змінилося. Побудували на скору руку якийсь шалаш, у якому купа сміття, сам кар’єр дуже обмілів.

 

Відстійники цукрового заводу

Ці загадкові геометричні водойми були основним джерелом мотиля. Ми його ходили “намивати” у сезон. Щодо риболовлі, то на деяких певних відсіках клював карасик, але я відвідував те місце суто для добування мотиля.

 

***

Підводячи підсумки хочу сказати, що я згадав лише ставки та водойми в межах Червоного. Географія моєї риболовлі була ширша за межі селища. Городківка, Красівка, Котівка, Малі Мошківці.

Станом на 2024 рік риболовна ситуація має знижену динаміку. У ставках мало риби, що мене засмучує. Ще якихось років 6-7 тому все було значно веселіше.

Щодо відпочинку, то вважаю кам’яний кар’єр та озеро в парку – найліпшими місцями. Кар’єр виграє тут взагалі, бо й вода сама чиста і гарно. У парку я б купатися не став.

Буду радий, якщо мій матеріал вам сподобається. Чекатиму на жваву дискусію на нашому форумі та спогади мешканців!

 

На розвиток сайту

Антон Булій