Оркестри селища Червоного та Крилівки

Як розповідає нам історія, селище Червоне було дуже музикальним у недалекому минулому. У цій розповіді ми поговоримо про оркестри, які діяли на території Червоного та Крилівки.

***

Оскільки, я намагаюся писати суто про те, що має коріння з Червоного, але сьогоднішня розповідь почнеться з Криловецького оркестру. Так, саме з нього тому, що він є найдавнішим у нашій окрузі. Точну дату заснування оркестру важко сказати, але зі спогадів людей, які займалися музичною діяльністю в нашій місцевості – це десь 70-ті роки. Повернемося до Крилівки трішки згодом.

Джерело талантів все ж було саме у оркестрі при Червоненській середній школі, де за ініціативою Сторожука Олександра Васильовича, у другій половині 80-х, було започатковано музичний гурток. Його очолив Чемерис Валерій Петрович. З самого початку та з плином часу, кількість учасників оркестру зменшувалася. На це були вагомі причини.

Під час керування гуртком, який у майбутньому переріс у оркестр, Валерій Петрович ретельно підбирав учасників. Набір дітей йшов починаючи з 4-5 класів. Грали на духових інструментах. 

Згодом, коли гурток набрав обертів, музиканти почали грати на різні свята при школі (травневі та інші). Перші репетиції проходили у старій школі, що навпроти автобусної станції. Коли, наприкінці 80-х років, побудували нове приміщення для селищної ради та бібліотеки, то на їх місці почала діяти музична школа. Діти з гуртка почали займатися там, а згодом, перейшли до приміщення Червоненської школи, яке знаходилося біля трибуни, по сусідству з кабінетом хімії.

Всі учасники оркестру отримували символічні грошові винагороди за свої виступи та мали вільний вхід до кінотеатру цукрового заводу, що був розташований у будинку культури. Але ці привілеї були лише при Чемерисі Валерію Петровичу.

Роки минали, музиканти підростали та набиралися досвіду. Це було поштовхом для створення у 1991 році Червоненського оркестру при цукровому заводі, де керівником був Чемерис Валерій Петрович, а згодом, став Виставкін Олександр. Він складався зі старших учнів шкільного гуртка. Оркестр був задіяний у більшій кількості заходів, виступаючи в межах Червоного.

Після Валерія Петровича, очолив Червоненський оркестр – Бодашко Андрій у 1995 році. Він був старшим сином Бодашко Валентини Михайлівни, яка викладала музику та музичне мистецтво у нашій школі. Андрій у 1991 році закінчив Червоненську музичну школу, у 1996 році – Житомирський коледж культури і мистецтв ім. Івана Огієнка. Пізніше, після роботи у школі, закінчив Рівненський державний гуманітарний університет у 2003 році. Після того, як пішов Чемерис, шкільний оркестр та гурток поставили на паузу. Бодашку Андрію довелося відновлювати колектив. Він наполегливо та якісно це зробив, підготувавши та залишивши після себе достойних музикантів.

Згодом, у 1997 році, естафету керування оркестром школи перейняв молодший брат Андрія – Бодашко Михайло. Маючи неабиякий хист до музики, Михайло закінчив Червоненську музичну школу у 1991 році, та окрім керування шкільним гуртком, в подальшому, допомагав цукровикам та криловецьким музикантам. 

Ось так, з плином часу, Михайло, закінчивши Житомирський музичний фаховий коледж ім. В. С. Косенка у 1997 році, почав працювати вчителем музики духових інструментів у Червоненській школі. Робота була цікавою і одночасно складною тому, що різноманіття поколінь та характерів давало про себе знати. У оркестрі цукрового заводу були старші хлопці, у Криловецькому ще більш дорослі люди, а у шкільному – підлітки. Михайло настільки любив свою справу, що не помічав, яке навантаження було на його плечах. 

На жаль, під кінець 90-х кількість годин на гурток почали зменшувати у шкільній програмі, дійшло до двох годин на тиждень. В таких умовах складно було якісно навчати та грати хлопцям.

У 2003-му році керування оркестром взяв на себе випускник Червоненської школи – Олійник Тарас. Йому дістався колектив, який давно не оновлювався. У зв’язку з тим, що 2005-го випустилася зі школи значна частина діючого оркестру, а нового набору бажаючих не було – музична діяльність Червоненського гуртка остаточно припинила свою діяльність.

***

Є в цій історії й цікаві та теплі миті. Як згадує Михайло Бодашко, коли він одружувався, його учні підготували йому сюрприз. Вони потайки готувалися та коли Михайло з нареченою виходили з розпису, на дворі стояли його вихованці, які зіграли марш для молодят.

Ще, Михайло згадує напрочуд талановитого нашого земляка та останнього керівника шкільним оркестром, а нині захисника ЗСУ – Олійника Тараса, який був універсальним музикантом. Тарас схоплював все миттєво, дуже швидко вчився грати на різноманітних музичних інструментах, перевершивши багатьох у грі на гітарі. 

Особисто я, добре пам’ятаю Левчука Дмитра, який вже за мого дитинства грав на весіллях та був популярний у Червоному на цих заходах. Також, вихованець Червоненського оркестру, мій однокласник – Паламарчук Петро, грав на барабані. 

***

Оркестр цукрового заводу припинив своє існування зі зміною власника підприємства, профункціонувавши ще декілька років, десь до 2009-го.

Криловецький оркестр, який за час своєї діяльності, в основному, грав на похованнях – проіснував довше всіх. Але також, невдовзі після цукровиків, пішов у небуття.

***

Родина Бодашко назавжди залишила в історії Червоного свій музичний слід. Бодашко Валентина Михайлівна, яка до пенсії пропрацювала у Червоненському ліцеї, син Андрій та Михайло – були щиро віддані своїй справі, покликанню. Марія Бодашко, моя однокласниця, закінчила музичну школу під час навчання. Після 11-ти класів, отримала диплом  Житомирського музичного фахового коледжу ім. В.С. Косенка, за спеціальністю “хоровий клас”. Працює в Теребовлі музичним керівником у дитсадку. 

=====================

Музичні інструменти шкільного оркестру й досі знаходяться вже у теперішньому Червоненському ліцеї. Вони вміють чекати та сподіваються, що колись їх торкнуться руки нового покоління, яке вдихне нову музичну еру в Червоному.

Склад шкільного оркестру та цукрового заводу, який вдалося пригадати мешканцям 

Дмитро Левчук – труба, Бодашко Андрій – трамбон, Бодашко Михайло – труба, Олійник Тарас – баритон, Олійник Констянтин – туба, Паламарчук Петро – барабан, Нудненко Дмитро – баритон, Слєпов – альт, Огурківський Дмитро – туба, Максим – альт, Колесник Юрій – тенор, Ольштинський Антон – тенор, Косюк Дмитро – альт, Панасюк Микола – баритон, Шинкарук Олексій – труба, Михальчук Олексій – великий барабан, Чепурний Сергій і його брат – туба, Шеремет Олег – великий барабан, Хомченко Георгій -великий барабан.

Криловецький оркестр

Мацько Віктор – баритон, Мацько Володимир – саксафон, Моцний Іван – барабан. 

Кого не згадали, пишіть у коментарях, додамо (ПІБ+інструмент).

 

Велика подяка за спогади

Бодашку Михайлу, Бодашку Андрію, Паламарчуку Петру, Левчуку Дмитру, Олійнику Тарасу

 

На розвиток сайту

Антон Булій