Бородій Борис Федорович: послідовник Цимбаліста та театральний корифей з Червоного

Ось вам, мої любі читачі, ще один ексклюзивний матеріал про людину, яку неможливо обійти стороною з двох причин. По-перше, Борис Федорович був кремезним чоловіком, а по-друге – талановитим актором Житомирського театру ім. Івана Кочерги. Матеріал рідкісний, та збирався з багатьох джерел. Навіть Google здивується, прочитавши цю статтю!

***

Бородій Борис Федорович народився 1-го квітня 1951 року в селищі Червоне, Житомирської області, Андрушівського району (нині – Бердичівський) в сім’ї робітника. 

Батько, Бородій Федір Васильович, народився також в Червоному у 1909 році. Мати, Бородій Галина Олексіївна, народилася в 1923 році в селищі Чернявка, Житомирської області, Ружинського району.

З сестрою Валентиною (праворуч)

Борис Федорович мав рідну сестру Валентину, яка народилася в Червоному у 1954 році.

У 1958 році пішов до Червінської школи, яку закінчив у 1968 році. На канікулах підробляв на будівництві агромайстерні. Відразу після школи, почав працювати на бурячній ямі у Червоному.

У 1968 році, поїхав до Києва, де працював під Києвом, а згодом – у Броварах на заводі порошкової металургії.

У 1971 році, Бородій Борис Федорович вступив до драматичної студії при театрі ім. І. Франка у Києві, яку успішно закінчив у 1973 році, пройшовши повний курс навчання та отримав спеціальність актора.

Оскільки, наше славетне селище мало на той час талановитого актора – Цимбаліста Віктора Петровича, який вже зарекомендував себе у акторскій еліті, він допомагав Борису Федоровичу у різних питаннях. Маючи такий надійний тил, Бородій Борис Федорович, одразу після закінчення драматичної студії, почав служити у Житомирському театрі ім. Івана Кочерги.

За свою довгу акторську кар’єру, яку він провів суто у Житомирському театрі, Борис Федорович зіграв багато цікавих ролей, отримував чудові характеристики та відгуки від колег. Мав свої погляди на життя та переконливо їх відстоював.

Одного разу, йому запропонували роль у кіно начальника поліції, де намагалися заплямувати українців, як націю. Коли Борис Федорович ознайомився зі сценарієм – він відмовився. Це було вже під кінець театральної кар’єри. 

Був дисциплінованим, вибирав ролі максимально відповідні до його типажу та увійшов до корифеїв театру, відслуживши з 1973 по 2012 роки.

На День Житомира, завдяки тому, що Борис Федорович грав більше 20-ти років роль князя ЖитоМира, він приймав участь у святкуванні, їхавши на коні у процесії.

Проживаючи та граючи в Житомирському театрі, він приїздив у рідне Червоне, де зупинявся у батьківській хаті. Жив Борис Федорович на Грабарці. Зустрічався з друзями, був душею компанії.

Часто, особливо на новорічні свята, переодягався у Діда Мороза та розважав дітвору. 

***

На пенсії, Борис Федорович ще деякий час працював охоронцем в театрі. Завершивши кар’єру актора у 2012 році та повернувшись до рідного Червоного, важко захворів і помер 1-го вересня 2012 року. Похований Бородій Борис Федорович у рідному Червоному, на місцевому кладовищі. Його сестра, Валентина, працювала до останніх своїх днів у Житомирському театрі зав. костюмерним цехом. Померла у 2020-му році і похована біля свого рідного брата.

===============

Вважаю за честь, поділитися з вами цією інформацією про такого поважного мешканця нашого Червоного. Бачите, як буває, людина з Великої літери, а упустивши момент та не висвітливши її – можна втратити пласт історії. Кожного разу не припиняю дивуватись, дізнаючись про наших талановитих земляків. Таке невеличке селище, а подарувало Україні таких видатних людей.

Ця невеличка стаття, на перший погляд, для мене одна з найцінніших у плані збору матеріалу. 

***

Щира подяка

Житомирському театру ім. Івана Кочерги

Андрійчук Тетяні Григорівні

Літвінчук Тетяні

Колеснику Валерію

Марищенку Ярославу Семеновичу

 

На розвиток сайту

Антон Булій