Розділи сайту
Червоненський ліцей: 150 років освітнього процесу
Непомітно та швидко пролетіло чергове літо. Прийшла пора навчання і я вирішив згадати про нашу школу (нині – ліцей) від її заснування до сьогоднішніх днів. Пригадаємо керівництво та навчальний процес з 1962-го року.
=================
Вступ
Наша відома родина меценатів-підприємців – Терещенки, ще у 1873 році заснували у Червоному 1-класне училище, давши історичний відлік навчальному процесу та освіті у селищі. Згодом, у 1901-му році, училище стає двокласним. У 1921 році створили семирічну школу, яка з 1935 стає середньою. Історія нової, освітньої школи, яка функціонує й досі, почалася з 1962 року, коли її й побудували. Ініціатором будівництва був діючий директор школи (яка знаходилася навпроти теперішньої автобусної зупинки) – Дубровський Павло Григорович, який посприяв фінансуванню та контролював процес. На момент завершення будівництва, яке тривало 3 роки, директором нової школи він не став, а пішов на посаду голови колгоспу у Великі Мошківці.
***
Керівництво школи та події
Першим та самим довго діючим директором, був Олександр Васильович Сторожук. Я не дублюватиму раніше написаний матеріал, а пропоную вам прочитати статтю окремо. Від себе додам: той матеріал вартий уваги, тому перейдіть за посиланням та ознайомтеся з видатною людиною, навіть ті, хто вже читав. Після того, як у 1998 році Олександр Васильович Сторожук пішов з посади директора, на його місце прийшла Пацало (Шут) Зоя Григорівна.
***
Зоя Григорівна народилася 20 травня 1951 року у нашому селищі Червоному. Навчалася у Червоненській середній школі, яку закінчила із золотою медаллю. Після школи продовжила навчання у Коростишівському училищі, де здобула кваліфікацію: вчитель початкових класів. Далі, працювала на посаді вчителя початкових класів у селі Забара, що поблизу Червоного. Зарекомендувала себе як відповідальний і досвідчений педагог. Паралельно до викладання, Зоя Григорівна вступила на заочний відділ Житомирського педагогічного інституту на філологічний факультет, де здобула вищу освіту за спеціальністю: українська мова та література. Одночасно почала працювати завучем початкових класів у Червоненській середній школі, а згодом – завучем навчальної частини 5-11 класів. З 1998 року стала директором школи. Проявила себе як вмілий, принциповий, вимогливий організатор. Використовувала метод компетентнісного орієнтовного підходу до організації навчально-виховного процесу. У 2013 році залишила посаду директора і переїхала до м. Ірпеня, Київської області, де працювала директором школи l-ll ступенів. Займається творчою діяльністю, починає писати власні твори: спочатку дитячі казки, перекладає публіцистичні твори. Виходять друком книги: “Яблука Малишкового саду” (про письменників, з якими була знайома особисто), “Чорні хмари Ірпеня” (твір про російсько-українську війну). Зоя Григорівна є членом спілки письменників України, президентський стипендіат. Нині займається творчою діяльністю, вивчає німецьку мову.
***
У 2013-му році, на зміну Зої Григорівні приходить Іщук Ліна Миколаївна.
Ліна Миколаївна народилася 19 січня 1972 року у Червоному, де і закінчила Червоненську середню школу зі срібною медаллю.
Після школи закінчила Поліський національний університет, де здобула фах інженера-механіка. Згодом, отримала другу вищу освіту за спеціальністю – вчитель математики та економіки, закінчивши Житомирський державний університет ім. І. Франка.
До роботи у ліцеї, Ліна Миколаївна працювала за першим фахом у Великих Мошківцях на сільхоз підприємстві та на приватному виробництві. Перед приходом до Червоненської школи, була директором комунального підприємства “Червоненський селищний ринок”. До школи запросили на посаду викладача автосправи, пізніше – почала викладати математику. У 2013 році Ліна Миколаївна стає директором Червоненської загальноосвітньої середної школи. Завучем на той час була Атаманюк Ірина Іванівна, вчитель математики. Вона є діючим завучем й досі.
З самого початку, Ліна Миколаївна зіштовхується з протікаючим дахом на будівлях школи, особливо над їдальнею. Вона оперативно та по можливості починає вирішувати це нагальне питання. За перший рік, при допомозі селищної ради, перекривається дах на молодшій школі та ставляться нові вікна. Після децентралізації та наданні у 2015 році селищу Червоному статусу Центру територіальної громади, школу визнають опорним навчальним закладом громади та у 2018 році виділяють кошти на реконструкцію.
Завдяки оновленню, школа має чудову термосанацію, що на 30% знижує тепловтрати у холодну пору року. Працюючи 11 років, Ліна Миколаївна й надалі максимально удосконалює школу, приводячи її до Європейського зразка.
Основними принципами у роботі вважає рівність між вчителями, батьками та учнями. Щоб усі були як одне ціле та максимально відчували себе комфортно у виховному процесі. Ліна Миколаївна не любить брехні та зради, всі стосунки будує виключно у прозорій площині.
За сучасності, у ліцеї навчалося та навчається до 400 дітей. Заклад працює в одну зміну. Окрім місцевих, у ліцеї навчаються діти із сусідніх сіл територіальної громади (Котівка, Крилівка, Забара, Малі та Великі Мошківці). Ліцей має два автобуси, які розвозять дітей з віддалених сіл. Позакласний час багато молоді проводить у творчих гуртках, яких ліцей має велику кількість. Також діє літній табір.
Як каже Ліна Миколаївна: поганих дітей не буває. Є хороші діти і дуже хороші. За її директорства ліцей виховав двох членів академії наук: Волинець Яна і Волинець Олена; чудових екскурсоводів: Анастасію Гайструк та Коновалова Тараса. Ліцеїсти активно беруть участь у русі “Євроклуб”, де змагаються у різних освітніх конкурсах та часто займають призові місця.
Керівником цього напряму у ліцеї є Лисецька Лілія Миколаївна, вчителька англійської мови.
У ліцеї дуже відповідально ставляться щодо оцінювання знань. Медалі не роздають “направо і наліво”, тому медаліст Червоненського ліцею ні чим не відрізняється від міського. Географія вступу випускників до вишів дуже різноманітна: Житомир, Вінниця, Київ. Є навіть ті, які поступають закордоном (Польща, Словаччина).
Найбільшим своїм досягненням Ліна Миколаївна вважає створення та відновлення навчального простору. Завдяки її наполегливості та допомозі селищної ради, вдалося досягнути мети.
Завершуючи цей невеличкий екскурс у історію нашої школи, а тепер ліцею, хочу відмітити дійсно вражаючу трансформацію навчального закладу. Я ходив до школи у 90-ті і те, що я побачив минулого року, відвідавши ліцей – мене дійсно вразило.
До та після реконструкції
Не кожен міський навчальний заклад має таке устаткування, інтер’єр та екстер’єр. Особисто від себе я вдячний як тим, хто заклав перший камінь у будівництво, так і тим, хто всі ці 62 роки удосконалював школу як по технічній базі, так і у методології навчального процесу.
=================
Дякую за надану інформацію
Іщук Ліні Миколаївні
Симон Ользі Дмитрівні