Каталог статтей

В Червоному здавна жили чарівні красуні та кмітливі козаки.

Учасник Великої Вітчизняної війни, ліквідатор аварії на ЧАЕС.

Нагороджений 2 орденами, 19 медалями, Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР, пам’ятною медаллю “Благородство та милосердя” Вірменії, знаком “Шахтарська слава” та іншими відомчими відзнаками.

Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки за розробку і впровадження методу підрощування при зведенні Київської телевежі та Лауреат премії ім. М. С. Стрілецького Всесоюзного науково-технічного товариства будіндустрії.

Почесний член науково-технічного товариства будівельників України.

Селище Червоне має розкішну кількість водойм як всередині, так і на окраїнах. Кожне озеро чи річка має свою історію, характер та відмінності. Про це і піде мова у матеріалі, грунтуючись на моєму особистому досвіді та мешканців селища.

… весняне Червоне 91-го року привітно зустріло мене. Перший квітневий цвіт розносив аромат по подвір’ю дідової хати. Гомін пташок зливався у прекрасну мелодію. Тоді я ще не здогадувався, що це будуть самі найщасливіші роки мого життя…

Цей матеріал я вирішив підготувати не просто так. Ярослав Семенович, приділяючи увагу мешканцям Червоного, зовсім мало розповідає про себе. З офіційних джерел лише відомі його творчі досягнення але немає нічого про особисте життя. Стаття буде наповнена цікавими фактами з біографії Ярослава Семеновича та іншими цікавими подіями, що відбувалися у його житті.

Віктор Петрович Цимбаліст народився 25 січня 1931 року в селищі Червоне, Бердичівського району, Житомирської області. Радянський і Український актор, Народній артист України (1982 рік), лауреат премії Союзу театральних діячів України «Наш родовід» (1997 рік). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, медалями.

В 1952 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенко-Карого.

1957 року закінчив Київську консерваторію ім. П. Чайковського (нині Національна музична академія України імені П. І. Чайковського) (клас професора Івана Паторжинського).

Назва статті не просто так містить слово «загадкова». Я знаю про селище доволі таки багато, а от про АЗС – тільки чутки. Тому, було вирішено негайно виправити цю ситуацію і дізнатися як найбільше про цей об’єкт.

Дякуючи громаді селища та небайдужим людям, вдалося вийти на Савченка Володимира Адамовича, який і будував АЗС, і пропрацював на ній весь час існування станції. Завдяки його вичерпній інформації і народився цей матеріал, за що йому велика дяка. Влаштовуйтесь зручніше, буде цікаво!

В Андрушівському районі, що на лівому березі річки Гуйви (притоки Тетерева), розкинулося невеличке село Камені. Живописна природа, краса тихоплинної Гуйви та довколишнього лісу викликають захоплення. Тут 14 серпня 1930 року народився Олександр.

Місцеві жителі та не тільки, знають про так звану Грабарку. Походження назви, деталі цього “району” селища – про це піде мова у даному матеріалі.

Я вирішив написати розповідь про мого діда перш за все не тому, що він мій родич. Дударчук Петро Матвійович був відомим теслею у Червоному після Другої світової війни. Пропрацювавши більше 40 років на спиртовому заводі, він також майстрував з дерева різні вироби мешканцям селища. Був з не аби яким почуттям гумору та золотими руками.

Починаючи розповідь про Валерія Станіславовича, відразу хочу зазначити, що я був його учнем і він зародив у мені любов до історії. Сам предмет сподобався не відразу, а лише завдяки чудовому методу викладання Валерія Станіславовича.

Коли 19 січня (1 лютого) 1903 року на 84-му році життя Нікола Артемійович Терещенко тихо відійшов в інший світ, нерухомість, що належала йому особисто, оцінювалася в 30 млн рублів. Однак через інші причини два дні Київ прощався зі своїм почесним громадянином, який так багато зробив для міста: 80% свого прибутку відомий цукрозаводчик, майже завжди – анонімно, без зайвого афішування, віддавав на благодійність.

Церква св. Миколая (Ніколи) побудована в центрі селища Червоне у 1877 році на кошти Федора Артемовича Терещенка, місцевої релігойної громади та казни. Церква носила початкову назву св. Ніколи на честь старшого брата Федора – Ніколи Артемовича.

Після перлини Червоного – палацу Грохольських-Терещенків, є ще одне чудове місце. Воно не таке відоме але не менш мальовниче. Це кам’яний кар’єр, який знаходиться на краю селища.